«Місце спокою і підтримки»: як цифровий освітній центр допоміг адаптуватись родині з Оріхова

7-річна Уляна залюбки бігає, стрибає, відтискається на заняттях з фізичної активності, конструює вітрячки та машинки з LEGO, малює козаків та переглядає мультфільми зі своїми ровесниками — новими друзями.

Три з половиною роки тому вона разом із батьками та молодшою сестричкою переїхала сюди — у Петропіль Запорізької області із рідного Оріхова, який постійно обстрілює країна-агресор.

Прощання зі своїми друзями, яких розкидало по світу, адаптація до нового життя і внутрішня мушля, яка ніби заганяла всередину себе, «прикриваючись» постійними іграми у смартфоні. Та вибратись дівчинці із цього панциру допоміг освітній центр, відкритий при Петропільському ліцеї Широківської громади.

 «Тут безпечніше»

Вже три з половиною роки родина проживає у Петрополі.

«В Оріхові дуже сильні обстріли, і ми там не могли проживати з дітьми. Тому ми виїхали сюди, нам здавалось, що тут більш безпечно, та й дітям спокійніше, і нам спокійніше, бо, якщо чесно, втомилися трішки спати в одязі, під час кожної тривоги бігати в підвал», — згадує мама Уляни Анастасія Дудка.

Каже, чоловік — будівельник, він колись будував у Петрополі. Саме тут були знайомі, тому так і обрали нове місто для життя. Через те, що був великий потік людей, знайти житло було непросто.

«На щастя, нам трапилася жінка, яка працювала в чоловіка на роботі. У неї був будинок, і вона нас пустила туди жити».

Втім, через певний час господарка вирішила продати будинок. І молода родина знову опинилася у пошуках житла.

«Мені Уляна казала, що «мама, я знову втрачу своїх друзів?». Бо ж в Оріхові були друзі в садочку, їх розкидало: хтось виїхав за кордон. Коли ми приїхали в Петропіль, вона ж тут також знайшла своїх подружок свого віку».

Тому, аби вкотре не травмувати дитину переїздом, батьки вирішили шукати житло в Петрополі. І їм це вдалося. Але переїзд навіть на іншу вулицю одного населеного пункту — стрес. І якомога м’якіше пережити його Уляні дали друзі, тепер уже сусідські хлопці, з якими дівчинка познайомилась у безпечному освітньому центрі. 

Освітній центр 

На початку 2025 року на базі Петропільського ліцею, де навчається Уляна, запрацював освітній центр. Він став частиною мережі з десяти таких центрів, які разом охопили більше п’яти тисяч дітей.

Безпечний простір створений, відповідно обладнаний та функціонує з березня разом із дев’ятьма іншими такими освітніми центрами у п’яти областях України в межах проєкту «Багаторічна програма стійкості», який реалізовує ГО DOCCU у консорціумі на чолі з міжнародною неурядовою організацією Finn Church Aid Ukraine за підтримки фонду ECW. 

«Про роботу освітнього центру ми дізналися на початку літа. І мені дуже сподобалося те, що в мене дитина влітку не буде сидіти вдома, в тому телефоні, а що вона буде спілкуватися, що там будуть її друзі, однолітки. І що з ними будуть займатися», — згадує Анастасія.

Знаючи, що дитина зайнята, під наглядом та у безпеці, жінка змогла спокійно вийти на роботу.

Те, що робота освітнього центру позитивно впливає на дівчинку, помітила і її класна керівниця Ірина Соколянська. Улянка була першою дитиною ВПО у класі, тож вчителька працювала над тим, аби дівчинка якомога швидше призвичаїлась до життя на новому місці.

«Але це не було настільки ефективно, тому що ми обмежені навчальним часом, навчальною програмою. І, маю визнати, більше успіху було саме на території освітнього центру, куди вона ходила уже після уроків. Там вона почала спілкуватись з іншими дітьми ВПО. Гадаю, Улянка зрозуміла, що вона така не одна», — каже вчителька.

Ірина Соколянська каже, тьютори центру чудово лагодять із дітьми. А ще неабияк зацікавлює учнів наповнення центру: ігри, спільні справи, до яких вони залучені.

7-річна Уляна з легкістю відтискається 30 разів, бігає крос, грає в ігри. Саме тому Уляна відвідує усі фізичні активності, організовані в центрі.

«Також вона дуже любить займатися з конструктором LEGO. В неї чудово виходить, вона дуже раділа, розказувала мені, як робила вітрячок, що вмикається і крутиться. І сконструювала машинку, яка їздила», — ділиться мама.

А ще дівчинка ділилась, як на пуфах з друзями та попкорном переглядали мультфільми, а на заняттях з історії дізнавались, хто такі козаки та гетьмани, як вони їх малювали на заняттях із творчості. Як на арттерапії малювали на піску, а він так красиво підсвічувався різними кольорами. Дитина щоразу із захватом приносила додому поробки, які старанно робили в центрі.

«Також вона відвідувала заняття з англійської. І це дуже допомогло, що вона за літо не забула те, що вони вчили, бо вони практикували. Їм на інтерактивних заняттях картинки показували, відео, вони щось відповідали, проходили вікторини. Дитина дуже була задоволена», — каже мама.

Зміни відчутні

Позашкільні активності під час навчання і формат літніх клубів у теплу пору року приносять свої плоди. Це помічає і родина, і вчителі.

Мама дівчинки каже, коли вони тільки-но переїхали, Уляна, граючись із друзями, враз могла закритись у собі, взявши до рук смартфон:

«Можливо, через те, що ми виїжджали через обстріли. Вона тому закривалася так. Їй було тяжко. Коли розпочав роботу освітній центр і ми до нього почали ходити, майже весь день вона зайнята чимось, не цим телефоном. Стала відкритішою, не такою затисненою. Зараз вона більше йде на комунікацію, тягнеться до дітей, іде на спілкування».

Те ж каже й класна керівниця Ірина Соколянська:  «Зараз Уляна дивиться на світ відкритими очима, з усмішкою. Великим навіть досягненням для неї, такої сором'язливої дівчинки, було навіть те, що вона вже тепер може без страху підійти до вчителя чи координатора центру».

«Я б хотіла, щоб це продовжувалося і продовжувалось, бо я бачу від цього тільки користь», — підсумовує роботу центру мама Улянки.

Цифрові освітні центри створені і функціонують, заняття з подолання освітніх втрат і позашкільні активності проводяться у центрах рамках проєкту «Багаторічна програма стійкості», що реалізовує ГО «DOCCU» у консорціумі на чолі з міжнародною неурядовою організацією «Finn Church Aid Ukraine».

Ініціатива впроваджується у межах багаторічної програми стійкості 2024-2026 (MYRP) та фінансується «Education Cannot Wait», глобальним фондом ООН, що підтримує розвиток освіти в надзвичайних ситуаціях і тривалих кризах. MYRP в Україні впроваджується за підтримки Міністерство освіти і науки України.

Щоб переглянути фотогалерею, натисніть на фото.