«Став відкритим та енергійним»: як школяр з Комишувахи адаптовується до життя на новому місці

2022-й. Рік, який змінив життя Миколи Капуша – хлопчика із Комишувахи, що на Запоріжжі. На його очах від російських обстрілів отримав поранення його старший брат. Багатодітна родина вирішує переїхати туди, де відносно спокійно — на захід України, до Львова. Перший клас. Здригання від звуків грому чи гуркоту залізниці, що луною котилася поблизу місця, де проживала родина. Врешті, у 2025-му, повернення до рідної Запорізької області, де родину Капуш вже приймає до себе інша громада…

Веселе

Саме таку назву має село Широківської громади, куди переїжджає родина. Миколка, третій з-поміж братів, разом зі своїм молодшим братиком Вітею згодом ходитимуть до четвертого та першого класів відповідно Петропільського ліцею, що в сусідньому селі. І якою ж було радістю для Миколки, що в цьому ліцеї є освітній центр, який почав свою роботу в межах проєкту «Багаторічна програма стійкості», який реалізує ГО DOCCU у консорціумі на чолі з міжнародною неурядовою організацією Finn Church Aid Ukraine за підтримки фонду ECW. 10 таких освітніх центрів розпочали свою роботу у березні 2025 року. З моменту відкриття майже пʼять тисяч дітей взяти участь у позашкільних активностях, заняттях з надолуження освітніх втрат, отримали психологічну підтримку, тощо. 

І до одного з 10 освітніх центрів, а саме центру на базі Петропільського ліцею, Миколу запросили надолужувати освітні втрати, познайомитись із іншими дітьми та знайти нових друзів.

«Все частіше з’являється усмішка»

Дар’я Харченко — вчителька початкових класів, до якої і потрапив Микола,  згадує, що спочатку він був не дуже комунікабельний та поводив себе дещо відсторонено.

«Це був сором'язливий хлопчик, за яким було помітно, що він пережив події, які вплинули на його психологічний стан», — згадує вона.

Звісно, ще у в рідному селищі Комишуваха відвідування дитячого садочка було обмеженим через коронавірус, потім початок повномасштабної війни, поранення брата, переїзди… Все це не могло не лишити відбитка на Миколці. До прикладу, його молодший братик Вітя, ймовірно через вік, всі ці події сприймав трішки легше. Про це говорить їхня мама Ольга Капуш.

З відкритою душею та спраглий до пізнання чогось нового Миколка швидко почав розкриватись у безпечному освітньому центрі.

«Щоразу, коли приходив у центр на заняття, він все більше відкривався, відчув себе комфортно, почав більше спілкуватися з однолітками, відкриватися координаторам, тренерам центру. І зараз, я, як вчитель, спостерігаю за тим, що він покращив свої комунікативні навички, спілкується, в нього стала набагато частіше з'являтися усмішка на обличчі, дитина відчуває себе в безпеці», — каже Дар’я Харченко.

«Його цікавить усе»

За спостереженнями вчительки, Миколка дуже полюбляє арттерапію, терапію піском, читати книжки та й просто спілкуватися з дітьми у цифровому  освітньому центрі.

За словами мами хлопчика, його цікавить абсолютно все.

«Він і на ту секцію ходить, і на ту, і на ту… Усе його цікавить, йому треба», — каже мама Миколи Ольга.

Після відвідування позашкільних активностей у  центрі у форматі літніх клубів, хлопчик хотів якомога швидше прийти до ліцею, адже знав, що там на нього чекають друзі та купа цікавостей.

«Перерви, уроки — йому цього не вистачало, йому хотілося цього. Він має завжди брати в усьому участь. Він став таким енергійним, звідки в нього енергії стільки?», — ділиться мама хлопчика.

Став успішнішим на уроках

Дар’я Харченко помітила, що така наполегливість та старання хлопчика приносять свої плоди. 

«На уроках, я, як вчитель, спостерігаю, що він покращив свої успіхи. У нього є певні проблеми з письмом, але він дуже старається. І намагається не пропускати заняття з надолуження освітніх втрат у центрі. Зранку вже питає: “А коли? А що буде сьогодні?”. Видно, що дитина стала більш життєрадісною», — каже вчителька.

Загалом у центрі діти мають змогу заповнювати прогалини у навчанні з основних предметів. Учні початкових класів можуть відвідувати заняття з української мови, математики і «я досліджую світ». Заняття з надолуження освітніх втрат проходять цікаво та невимушено: в ігровій формі діти залюбки наздоганяють навчальний матеріал та не бояться на таких заняттях отримати погані оцінки. У Петропільському ліцеї приблизно 110 дітей відвідують заняття з надолуження освітніх втрат, а у всіх десяти освітніх центрах сумарно — приблизно 1200 учнів.

До того ж, якщо заняття в Центрі проходять для молодших за віком учнів, Миколка любить відвідувати і їх, почуваючи себе вільно та впевнено. А по завершенню занять, почерпнувши щось нове, залюбки ділиться вдома з рідними. Немов дзвіночок, Микола розповідає про активності, у яких брав участь, показує, яку сьогодні зробив поробку, або ж і повторює її виготовлення вдома. Не виокремлюючи якийсь вид занять, а спробувати себе у всьому. Без винятку.

«Йому треба себе знайти. Він дуже хоче цього. Чогось хоче досягти. Наразі ще сам не може зрозуміти чого, але дуже хоче», — каже Ольга Капуш. 

Безпечні освітні центри обладнані  і функціонують, заняття з подолання освітніх втрат, позашкільні активності та надання психологічної підтримки  проводяться у рамках проєкту «Багаторічна програма стійкості», що реалізує ГО «DOCCU» у консорціумі на чолі з міжнародною неурядовою організацією «Finn Church Aid Ukraine».

Ініціатива впроваджується у межах багаторічної програми стійкості 2024-2026 (MYRP) та фінансується «Education Cannot Wait», глобальним фондом ООН, що підтримує розвиток освіти в надзвичайних ситуаціях і тривалих кризах. MYRP в Україні впроваджується за підтримки Міністерство освіти і науки України.

Щоб переглянути фотогалерею, натисніть на фото.