Діалогова платформа «Профорієнтація без бар’єрів: рівні можливості для кожної дитини» на Національному форумі «Майбутнє, яке обираємо ми!»
«Для підлітків та молоді з особливими освітніми потребами профорієнтація має бути не просто рекомендацією щодо професії, а зрозумілою і чіткою системою супроводу від школи до навчання, професійного досвіду та роботи».
Саме про це говорили під час діалогової платформи «Профорієнтація без бар’єрів: рівні можливості для кожної дитини» на Національному форумі «Майбутнє, яке обираємо ми!», який відбувся 22 вересня у Києві.
У центрі розмови — підлітки та молодь з особливими освітніми потребами та їхній шлях від школи до професійної реалізації. Як зробити так, щоб він не складався з окремих, не пов’язаних між собою рішень, а був цілісним і зрозумілим маршрутом?
Для цього недостатньо адаптувати окремі профорієнтаційні інструменти. Потрібно вибудовувати систему супроводу та об’єднувати навколо дитини родину, заклад освіти, громаду, фахівців і роботодавців.
Найбільший ризик — коли підтримка завершується після школи
Поки дитина з ООП навчається у школі, навколо неї вибудувана система підтримки. Але саме перехід до наступного етапу часто стає найскладнішим.
Де продовжити навчання? Які професії доступні з урахуванням здібностей, інтересів і потреб конкретної дитини? Який заклад освіти може забезпечити необхідні умови? Як отримати перший професійний досвід? І хто має допомогти дитині та її родині пройти цей шлях?
Про те, як система освіти має забезпечувати безперервність такої підтримки та створювати реальні можливості для подальшого навчання і професійного розвитку, говорила заступниця Міністра освіти і науки України Анастасія Коновалова.
«Дитина має бути в школі, незалежно від типу труднощів. Ми маємо якомога раніше починати працювати із сильними сторонами, які допоможуть їй бути незалежною в майбутньому та інтегруватися на ринок праці. І це має бути командна робота — з батьками, фахівцями та кар’єрними радниками».
Безбар’єрність — це можливість пройти весь шлях
Доступ до інформації та кар’єрного супроводу. Можливість спробувати себе. Варіанти здобуття освіти. Практика і стажування. Перше робоче місце.
Якщо хоча б одна з цих ланок недоступна, формально відкрита можливість для працевлаштування може так і не стати реальною для конкретної дитини.
Про те, що безбар’єрність має бути закладена в саму систему, а не додаватися до неї постфактум, говорила радниця — уповноважена Президента України з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна.
«Важливо, через яку оптику суспільство дивиться на дитину з інвалідністю чи особливими освітніми потребами: як на пасивного отримувача допомоги чи як на людину з потенціалом, правом на працю і власним місцем у суспільстві».
Від припущень — до рішень, заснованих на даних
Щоб будувати дієву систему профорієнтації для дітей з особливими освітніми потребами, важливо починати не з припущень, а з розуміння реальних бар’єрів, потреб і можливостей.
Національна експертка Швейцарсько-українського проєкту DECIDE Надія Балабуст представила ключові виклики, з якими стикаються діти з ООП та їхні родини на шляху від школи до подальшої освіти, професійного вибору та працевлаштування, виявлені за результатами національного дослідження.
Отримані дані дають змогу перейти від окремих уявлень про проблеми до системного бачення ситуації на рівні країни. Вони мають стати основою для розроблення дорожньої карти розвитку профорієнтації дітей з особливими освітніми потребами — із конкретними рішеннями, визначеними ролями та послідовними кроками на різних етапах освітнього і професійного маршруту.
«Ми не спираємося на точкові уявлення і бачення. Ми маємо цілісну картину на рівні держави і далі працюватимемо над тим, щоб система профорієнтації була справді інклюзивною та безбар’єрною для кожного і кожної».
Якісна профорієнтація має враховувати потреби кожної дитини
Освітня експертка UNICEF Світлана Стукало звернула увагу на міжнародні підходи до профорієнтації. Йдеться не про створення окремої «спеціальної» профорієнтації, а про систему, у якій інформація, інструменти, консультації та можливості отримати практичний досвід доступні різним дітям і враховують їхні індивідуальні потреби.
«Європейські практики показують, що кар’єрне радництво і підтримка дитини у визначенні свого майбутнього — це не суто освітня послуга. Це багато стейкхолдерів, які мають бути об’єднані навколо дитини».
Заклад освіти має бути місцем можливостей
Для молодої людини важливо не лише вступити до закладу професійної освіти, а й мати можливість повноцінно навчатися, розвивати самостійність, здобувати практичні навички та готуватися до роботи.
Директор Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту Максим Поджарий поділився практичним досвідом того, як заклад професійної освіти може підтримувати молодь з різними освітніми потребами та створювати умови для її професійного становлення.
«Після участі у заході DECIDE я зрозумів, що в нашому закладі немає можливостей для професійного навчання дітей з особливими освітніми потребами. Ми почали шукати рішення: домовилися про співпрацю з навчально-реабілітаційним центром, отримали підтримку обласного управління освіти та відкрили можливість навчатися професії озеленювача. До підготовки долучили й роботодавців, щоб учні могли здобувати практичний досвід і надалі мати більше можливостей для працевлаштування».
Диплом — ще не кінцева точка
Наступний бар’єр може чекати вже на ринку праці.
Молодій людині може бути потрібен перший безпечний досвід роботи, стажування, підтримка під час адаптації та роботодавець, готовий бачити передусім її компетентності й потенціал, а не обмеження.
Про практику підтриманого працевлаштування та про те, як допомогти молодій людині перейти від навчання до реальної роботи, говорив голова правління ГО «Перспектива 21.3» Дмитро Щербина.
«Людина з порушенням інтелектуального розвитку має не просто пройти тест, а має прийти на підприємство і спробувати. Бо деякі речі ми бачимо вже тільки на етапі, коли вона працює. Якщо якась сфера може не підійти, це не значить, що це крапка. Це значить, що це кома. Є інша сфера, в яку можна піти».
Цей шлях не має залишатися виключно відповідальністю родини
Сьогодні саме батьки часто змушені самостійно збирати інформацію, шукати заклади освіти, домовлятися про підтримку, знаходити можливості для практики та працевлаштування. Але підтримка молодої людини не має завершуватися і після того, як вона знаходить роботу.
Про те, наскільки важливою на цьому етапі є готовність роботодавців і супровід безпосередньо на робочому місці, говорила менеджерка проєктів ГО «Задля добрих людей» Людмила Петрова.
«Щоб молода людина не просто отримала роботу, а змогла залишитися на робочому місці, важлива готовність усього колективу. Люди мають розуміти, як взаємодіяти і як підтримати нового працівника. Особливо важливо, щоб поруч була людина, яка допоможе адаптуватися на робочому місці. Сьогодні у бізнесу часто немає окремого фахівця для такого супроводу, але саме ця підтримка може бути визначальною».
Модераторка розмови Олена Пшенична, членкиня правління ГС «Мережа батьківських організацій» та співзасновниця ГО «Видимі», підсумувала дискусію важливою тезою: Право на працю — не розкіш. Це одна з основ гідного та самостійного життя».
Рівні можливості — це не однаковий маршрут для всіх. Це можливість для кожної дитини отримати саме ту підтримку, яка потрібна їй, щоб пройти власний шлях — від пізнання себе і вибору до навчання, професійного досвіду та роботи.
Саме так має виглядати профорієнтація без бар’єрів.
Проєкт DECIDE впроваджується ГО DOCCU та PHZH International Projects in Education за підтримки Посольства Швейцарії в Україні.
Щоб переглянути фотогалерею, натисніть на фото.