Обирати серцем і розумом: як у Чернігові працює система профорієнтації
- 4 години тому
- Читати 5 хв
Уявіть восьмикласника, який замість звичного уроку трудового навчання одягає VR-окуляри, щоб спробувати себе у зварюванні, або з азартом заповнює власну «трудову книжку», переходячи від локації до локації у профтесі.
У Чернігові профорієнтація перестала бути формальністю і перетворилася на живу екосистему, де учень чи учениця – головні дослідники. Спільно зі Швейцарсько-українським проєктом DECIDE місто пілотує систему, що допомагає молоді не просто отримати атестат, а свідомо обрати майбутній фах.
«Ми прагнемо, щоб діти робили вибір усвідомлено, спираючись на те, що їм справді до душі. Адже саме інтерес до справи є тим двигуном, який змушує людину розвиватися та ставати майстром чи майстринею своєї справи», – переконана Валентина Полторак, менеджерка Швейцарсько-українського проєкту DECIDE.
Профорієнтація – це про ефективність
Для начальника управління освіти Чернігівської міської ради Василя Білогури профорієнтація – це насамперед про ефективність. Коли випускник обирає фах навмання, громада втрачає ресурси. Тому ж, власне, профорієнтація – своєрідна превенція того, що дитина не обере той фах, за яким не працюватиме.
«Ефективність витрачання коштів напряму залежить від того, чи дитина, здобувши освіту, надалі працюватиме за відповідним профілем. У країні, на жаль, дуже багато випадків, коли діти, здобувши професію за чиєюсь порадою, а не з власної волі, працюють зовсім в іншій галузі», – пояснює Василь Білогура.
Результати системної роботи вже помітні в цифрах: якщо у 2016 році професійну освіту обирали лише 35 % учнів, то нині цей показник сягнув 50–60 %. Це означає, що молодь почала бачити реальні перспективи в робітничих професіях.
«Ще один важливий результат профорієнтації – коли діти в майбутньому знаходитимуть роботу на підприємствах міста чи громади або розгортатимуть тут власний бізнес. Звісно, вибір дитини завжди залишається за нею, але ми робимо все можливо для того, щоб людям було комфортно жити та працювати в Чернігові. Для цього, власне, і йдеться про співпрацю профтехів із бізнесом і інформування про можливості на території громади тощо», – розповідає Василь Білогура.
Нині в Чернігові обговорюють із закладами професійної освіти можливість відкрити й ліцензувати нові професії, організувати співпрацю із комунальними підприємствами й бізнесом міста, пілотують роботу карʼєрних радників. Усе – ці ланки структури працювали у звʼязці щоби учні та учениці обирали для себе професійну освіту, і надалі студентам профтехів було легше знайти роботу безпосередньо на території громади або в області.
Хто такі кар’єрні радники та як вони єднають громаду?
Кар’єрний радник чи радниця – це не просто педагог, а координатор, на якому сходяться інтереси шкіл, влади та бізнесу. У Чернігові цю систему побудували разом з командою DECIDE на основі досвіду Цюрихського університету.
Наталія Бурдюг, консультантка Центру професійного розвитку педагогічних працівників, яка допомагає упроваджувати й координує систему карʼєрного дорадництва у школах Чернігова, розповідає, що підхід до занять є абсолютно некласичним. Насамперед учителі й учительки самі пройшли тренінги, де випробували всі техніки на собі, щоб розуміти реакції дітей.
Радники допомагають підліткам оцінювати свої можливості, складати перші резюме та ставити правильні запитання про майбутнє. Колеги створили Telegram-групу для швидкої комунікації та обміну досвідом між педагогами, щоб удосконалювати процес.
«Оскільки у 80% випадків остаточне рішення підлітка формується саме в родині, ми робимо й батьків активними партнерами цього процесу. Система, яку ми будуємо, має дати родині всі необхідні інструменти для підтримки дитини у її виборі», – зазначає Валентина Полторак.
Від «трудових книжок» до кулінарних батлів: практичні приклади
Найкраща профорієнтація – це можливість «спробувати на дотик». Ось лише кілька форматів, які вже працюють у Чернігові:
1. «Фест-portal у світ професій». Це справжній тест-драйв реального життя. Учні отримують імпровізовані «трудові книжки», у яких ставлять відмітки про проходження 16 різних локацій у закладі профтехосвіти.
Діти власноруч пробують укладати плитку, працювати із заварювальним тренажером у VR-окулярах, монтувати сантехніку чи обслуговувати сонячні панелі. Супроводжують їх студенти профтехів, які діляться досвідом «рівний-рівному».
Так, у Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту діти мали можливість відвідати 16 локацій. На кожній із них учасники, виконуючи завдання, спробували себе в низці робітничих спеціальностей: електрика, спеціаліста з укладання плитки, сантехніка, спеціаліста з нанесення рідких шпалер, спеціаліста з обслуговування сонячних панелей, зварювальника і провідника потягу.
2. Екскурсії без обмежень. Успіх кейсу Чернігова був би неможливим без відкритості місцевих підприємців. Наталія Бурдюг згадує, як домовлялася про візит на маленький хлібозавод.«Я зателефонувала запитати, чи можна прийти з дітьми. А вони кажуть:«Так, звісно, але ми можемоприйняти лише до 15 дітей». А я їм: «У мене 120 учнів і учениць». Тоді вони говорять: «Все гаразд, тоді ми вас приймемо 8–9 разів, скільки треба». І ми дійсно їздили туди вісім разів».
Загалом у межах пілоту з DECIDE відбулося близько 30 таких екскурсій. Діти відвідували швейні підприємства, ресторани (де майстер-класи проводили шеф-кухарі топових закладів міста) та заводи.
Загалом у Чернігові є можливість, щоби діти спробували себе в таких професіях: кухар, бармен, кондитер, офіціант, електрик, зварювальник, провідник. Також є можливість відвідати швейні підприємства та хлібозавод.
«Діти все випробовують на дотик – їм дуже подобається. Вони відкривають для себе бізнеси, про які раніше не чули. А найважливіше – школярі на практиці дізнаються, що не обов’язково мати вищу освіту, щоби працювати в тій чи іншій організації. Натомість багато професій робітничого спрямування можна здобути в профтехах Чернігова після 9 класу. Для 30 % дітей це взагалі відкриття», – ділиться Наталія Бурдюг.
3. Живий подкаст та руйнування стереотипів. У форматі відкритого діалогу діти спілкуються з тими, хто вже досяг успіху. Наприклад, перед учнями виступала жінка-зварювальниця, яка вщент розбила міфи про «суто чоловічі» професії. Також своїм шляхом – від електрика до директора ліцею – поділився Максим Поджарий.
Замість висновку
Найбільше викладачів вражає зміна свідомості школярів. Діти мають змогу поставити запитання працівникам прямо на підприємствах. Вони розпитують, де ті навчалися, чому обрали цю роботу, що найбільше подобається, яка заробітна плата. І в такий спосіб бачать більший спектр професій, ніж той, який є в їхній родині чи близькому колі. Загалом школярі стали більш розслабленими та зацікавленими, зник страх і небажання пробувати щось нове.
«Є в нас хлопчик, який постійно й усім ставить запитання. Це те, що насправді не всі діти готові робити. Але куди б ми не йшли – дитині цікаво все: «А як робиться ось це? А як ви це шиєте? А де ви навчалися? А яка у вас спеціальність? А у вас дві освіти? А скільки вам платять?». Він відкритий, прямий і нічого не соромиться, часом може навіть із собою порівняти: «Боже, це ж така важка робота. Ой, ні, я, мабуть, би не впорався б». І це класно!», – ділиться Наталія Бурдюг.
Найкращий показник успіху – це думки самих дітей, коли за ними ніхто не спостерігає.
«Якось ми з учителями довозили дітей до школи після чергової екскурсії. Я стою і чую, як двоє учнів спілкуються між собою і порівнюють побачене. Одному сподобалося на швейному підприємстві, а іншому – на заводі, де працюють із залізом. Мене вразило, як вони коментували, аналізувати й обґрунтовували, чому так, що саме їм сподобалося. Тоді я переконалася, що це все не просто так. Можливо, навіть одна дитина із тридцяти в класі зацікавиться тією чи іншою професією – це вже буде результат».
Сьогодні Чернігів планує запровадити посаду кар’єрного радника в кожній школі. Це амбітна мета, але приклад міста доводить: коли влада, бізнес та освіта працюють у зв’язці, громада отримує не просто кваліфіковані кадри, а щасливих людей, які знають, чого хочуть від життя.
«Реформа старшої школи не дасть всієї повноти вибору власної освітньої траєкторії без якісної профорієнтації. Наше завдання – надати учням і ученицям максимум можливостей для практики та вивчення світу професій, щоб кожен і кожна знайшли свій шлях і змогли реалізуватися тут, у своїй громаді чи області», – підсумовує Валентина Полторак.
Проєкт DECIDE впроваджується ГО DOCCU та PHZH International Projects in Education за підтримки Посольства Швейцарії в Україні.