Про розподіл у 2026 році субвенції на реалізацію проектів у рамках «Програми відновлення України III»
- Катерина Лукомська
- 2 дні тому
- Читати 4 хв
«Розподіл субвенції на реалізацію проектів у рамках «Програми відновлення України III» у 2026 р. Аналізуємо Постанову КМУ»
Кабінет Міністрів України затвердив розподіл у 2026 році субвенції на реалізацію проектів у рамках «Програми відновлення України III» (розпорядження Кабінету Міністрів України № 52-р від 21.01.2026). Проекти комунального сектору економіки реалізуються в рамках позики Європейського інвестиційного банку (European Investment Bank), залученої Україною відповідно до Фінансової угоди «Програма з відновлення України» між Україною та Європейським інвестиційним банком.
Поданий розподіл субвенції на 2026 рік у розрізі областей демонструє логіку державної політики відновлення, яка поєднує рівень пошкоджень, безпековий контекст та проєктну готовність громад. Важливо, що не механічний розподіл «за формулою» і не пропорційне фінансування всіх регіонів, а вибіркове спрямування ресурсу туди, де держава очікує реального і відносно швидкого результату.
Насамперед звертає на себе увагу концентрація найбільших обсягів коштів у Запорізькій, Дніпропетровській, Харківській та Сумській областях. Сукупно ці регіони акумулюють значну частину загального обсягу субвенції.
Це свідчить про те, що у межах «Програми відновлення України III» пріоритет віддано територіям, які одночасно:
зазнали суттєвих руйнувань або системних порушень роботи критичної інфраструктури;
залишаються функціональними з точки зору управління та спроможні реалізовувати складні інфраструктурні проєкти в умовах воєнного ризику.
Запорізька область отримала найбільший обсяг фінансування, що об’єктивно пов’язано з масштабними проблемами водо- та теплопостачання, енергетичної безпеки, а також з необхідністю підтримки базових соціальних сервісів у громадах, які працюють в умовах постійної загрози. Аналогічна послідовність простежується і щодо Харківської та Дніпропетровської областей, де значні суми спрямовані не на дрібні об’єкти, а на системні інженерні рішення.
Водночас, показовим є приклад Сумської області: обсяг субвенції тут менший, ніж у трьох найбільших отримувачів, але суттєво перевищує фінансування багатьох інших регіонів. Це свідчить про наявність конкретних, добре підготовлених проєктів, які пройшли відбір і можуть бути реалізовані у визначені строки. Таким чином, у цій програмі готовність проєкту відіграє не меншу роль, ніж рівень руйнувань.
Області центральної та західної України загалом отримали помірні або невеликі обсяги фінансування. Це не означає відсутність потреб, але відображає інший характер запитів — переважно локальні проєкти, модернізація окремих мереж або об’єктів, а не масштабне відновлення після масових руйнувань. У таких регіонах субвенція радше виконує роль точкового інструменту підсилення, ніж базового джерела відновлення.
Окремо варто звернути увагу на невеликі обсяги фінансування для Херсонської області. На перший погляд це може виглядати нелогічно з огляду на масштаби руйнувань. Проте в даному випадку ключовим фактором є обмежена можливість реалізації проєктів у безпекових умовах, а також специфіка правового режиму окремих територій. Це підтверджує, що Уряд у цьому транші діяв обережно, фокусуючись на проєктах, де є реалістичні шанси завершення робіт.
Загалом розподіл субвенції показує перехід до прагматичної моделі відновлення, де держава не намагається «роздати всім порівну», а інвестує ресурс у ті громади й регіони, які можуть перетворити фінансування на реальний інфраструктурний результат. Такий підхід знижує політичну привабливість рішення, але підвищує його економічну та управлінську доцільність.
Серед проєктів, які фінансуються за рахунок цієї субвенції:
39 об’єктів охорони здоров’я;
18 об’єктів водопостачання, водовідведення і теплопостачання;
76 закладів загальної середньої та дошкільної освіти;
6 центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП).
Важливо також розуміти, що цей розподіл не є остаточним «балансом справедливості» між регіонами. Він відображає конкретний етап програми і конкретний набір проєктів, допущених до фінансування у 2026 році. Для громад, які не потрапили до цього траншу або отримали мінімальні суми, ключовим завданням залишається підготовка якісних проєктів і проходження відбору в наступних хвилях фінансування.
У зв’язку з цим особливого значення набуває оновлений підхід до формування переліку територій, на яких ведуться або велися бойові дії чи які були тимчасово окуповані. Надання громадам можливості ініціювати включення до такого переліку створює правову основу для аргументованого доступу до державних програм відновлення, зокрема до подібних субвенцій. Така процедура встановлюється змінами до постанови Кабінету Міністрів України № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані». Ця постанова забезпечила механізм, за яким громади можуть самостійно ініціювати включення своїх населених пунктів до офіційного переліку постраждалих територій, що в свою чергу впливає на право на доступ до державних ресурсів, у тому числі субвенцій на відновлення. У Мінрозвитку розпочне роботу відповідна комісія з питань формування переліку, яка розглядатиме пропозиції від громад, якщо їх не врахували на рівні обласних адміністрацій.
Що ж стосується розподілу коштів то по суті, йдеться не просто про відбудову окремих об’єктів. Через цей розподіл держава можна сказати перевіряє, наскільки громади готові працювати в режимі відповідальності за результат. Кошти спрямовані туди, де є не лише потреба, а й здатність довести проєкт до кінця і забезпечити його подальшу роботу.
Саме це відрізняє нинішній підхід від попередніх практик, коли головним показником було освоєння бюджету. Для громад це означає зміну ролі: субвенція більше не є «допомогою зверху», а інструментом, який потрібно обґрунтувати, реалізувати і втримати в експлуатації. Для держави це - спосіб зосередити обмежений ресурс там, де він дає практичний ефект для людей: стабільні послуги, базову безпеку і мінімальні умови для життя та роботи навіть у складних регіонах.
Якщо ці проєкти будуть виконані якісно і без затримок, саме такий підхід має всі шанси стати стандартом для наступних етапів відновлення. Якщо ні — питання буде не в обсягах фінансування, а в управлінських рішеннях на місцях.
Проєкт DECIDE впроваджується ГО DOCCU та PHZH International Projects in Education за підтримки Посольства Швейцарії в Україні.